Головний тренер ПФК «Львів» Богдан Блавацький дав перше інтерв’ю з моменту призначення на посаду керманича «синьо-золотих левів», в якому розповів про те, чому збулася його мрія, якою він бачить гру львівської команди та як збирається протистояти командам із першої шістки чемпіонату УПЛ.
– Богдане Ігоровичу, вітаємо Вас з призначенням на посаду головного тренера ПФК «Львів»! Що для Вас, львів’янина, означає цей крок у тренерській кар’єрі – праця у клубі, що представляє місто Лева?
– Всю свою футбольну тренерську кар’єру, окрім перших трьох років, я провів за межами Львівської області. Все життя я мріяв повернутися у рідне місто та очолити львівський клуб.
Колись я вже працював у вищій лізі – в івано-франківському «Прикарпатті». Тоді у запеклій боротьбі до останнього туру «Прикарпаття» залишилося у Вищій лізі, зайнявши найвище дев’яте місце у своїй історії. Свій другий крок в елітному дивізіоні я робив з луцькою «Волинню», куди мене запросив Віталій Кварцяний. Я вважаю, що це один з найсильніших тренерів в українському футболі. Як психолог, як людина, як менеджер.
Керівництво «Львова» дало мені шанс. Я розумію відповідальність, яка на мене покладається. Приємно, що я маю таких кваліфікованих помічників, як Юрій Панфілов, Віталій Шпанюк та Тарас Гребенюк. Розумію, що на перших порах буде непросто. Але ті зміни, які відбудуться з командою – у тренувальному процесі, в організації праці, в тактичних заняттях – вони будуть помітними. Постараюся використати цей шанс.
– Про що була мова з керівництвом перед тим, як Ви очолили львівський клуб?
– Кожне керівництво хоче якомога швидше бачити позитивні результаті. Або ж зміни, які в перспективі до них приведуть. Саме для цього я тут.
Ар’єн Роббен, коли грав під керівництвом Пепа Гвардіоли у Баварії, навіть в 29 років відчув щось нове у тренувальному процесі. Я – не Гвардіола і не Моурінью. я – Блавацький, але буду дуже тішитися, якщо запропоную футболістам щось таке, з чим раніше вони не зіштовхувалися.
– Які Ваші головні тренерські принципи і якою Ви бачите гру «синьо-золотих левів»?
– У кожного тренера є свої напрацювання. Щось я набув в одного тренера, щось – в іншого. Отримав безцінний досвід, коли здобував PRO-диплом та їздив на стажування у шотландський «Селтік». Хотілося б у майбутньому подивитися, як працюють німецькі клуби. Мені дуже подобається Бундесліга. Це поєднання сили, тактики та техніки. Це постійна зміна ритму гри. Це саме те, що мені, як тренеру, подобається у футболі.
Є три найважливіших компоненти, навколо яких побудований мій тренувальний процес. Швидкість, швидкість роботи з м’ячем та швидкість думки. Коли я працював в інших клубах, то не мав можливості проводити селекцію такого рівня, яка є у «Львова». Але завжди увесь тренувальний процес був спрямований на швидкість думки та швидкість роботи з м’ячем. Володіння м’ячем, тактичні перебудови, удари по воротах – усе потрібно робити швидко, інтенсивно, в один-два дотики.
Не можна, маючи таку кількість гравців з Бразилії, які люблять атакувати, забивати та надають перевагу грі «першим номером», грати у захисний футбол. Треба грати в атакувальний футбол. Я запитав у кожного з гравців, чим для них є футбол. Були різні відповіді. Але футбол – це боротьба за вільні зони. Треба бути сміливим та грати один в один, якщо ти впевнений у собі, або ж треба створити у зоні більшість для подальшого ведення гри.
– Як Ви збираєтеся налаштовувати команду на боротьбу до останнього за місце в єврокубках? Є ідеї стосовно найефективнішої взаємодії українців та бразильців на футбольному полі?
– Думаю, що хлопці розуміють, в якому клубі вони грають і які цілі перед ними стоять. Мій девіз життя – «Ціль життя – жити з ціллю». Я спробую їх переконати у тому, що всі цілі їм під силу. Ніхто не вірив, що вони увійдуть у шістку найкращих команд УПЛ, а вони увійшли. Є й інші цілі, але усе це вже в області психології. Хочу достукатися до кожного гравця.
Важливо, щоб бразильці розуміли, що потрібна не лише їх індивідуальна гра, а дії, які приноситимуть користь команді. Коли вони поєднають командну гру у центрі поля та індивідуальні дії у фінальній третині, то результат не змусить себе чекати. Думаю, адаптацію вони вже пройшли, тепер їм треба трішки зміцніти. Впевнений, що цей процес лише набиратиме обертів і принесе клубу бажані результати у майбутньому.
Але найголовніше: у колективі має бути позитивна атмосфера. Від мене, як головного тренера, завжди йшла позитивна енергетика. Команда має бути єдиним організмом. Бо, якщо відрізати палець чи руку, це негативно вплине на організм в цілому.
Є проста формула успіху. На першому місці завжди йде селекція. ПФК «Львів» її провів. Друге місце – мотивація, і в кожного гравця вона своя. Потім йде організація праці, тобто тренувальний процес. Потім йде психологія та обстановка у роздягальні. Ну і до усього цього потрібно ще трішечки удачі.
– ПФК «Львів» має солідний кадровий потенціал завдяки роботі дитячо-юнацької академії, регулярним виступам команд U-19 та U-21 в чемпіонаті України. Чи плануєте Ви залучати до основної команди молодих гравців зі структури клубу?
– Мене дуже тішить, що у дублюючому складі «Львова» виступають лише львів’яни. Є футболісти, які за умови невтомної праці та професіоналізму можуть вийти на рівень УПЛ. У першому тренуванні під моїм керівництвом вже тренувалися чотири гравці з команди Ю-21. Впевнений, що треба обов’язково давати шанс молоді.
– Найближчого місяця на «Львів» очікують великі матчі у межах української першості – зокрема, із київським «Динамо» та донецьким «Шахтарем». За рахунок чого «містяни» можуть досягти успіхів у цих протистояннях?
– Рецепт успіху у великих матчах – чиста психологія. Майстерність можна компенсувати чимось іншим. Тобто, психологічно, тактично та функціонально команда має бути на належному рівні, щоб успішно протистояти сильним суперникам.
Коли збірна України їхала грати з Португалією у відборі Євро-2020, багато хто пророкував команді Шевченка поразку. Але команда дуже добре виходила з-під високого пресингу, контратакувала і створювала свої нагоди. Залишити команду, яка звикла домінувати, без м’яча – це шок для неї. Це вибиває її зі звичної колії.
Будемо інтенсивно працювати над тим, щоб успішно нівелювати переваги сильних суперників. Завжди казав своїм хлопцям перед великими матчами: «Терпіння і терпіння, у нас буде свій шанс, який ми маємо використати!».
– Але спершу «Львову» потрібно зіграти виїзний матч із луганською «Зорею» у межах 25-го туру чемпіонату УПЛ. Що очікуєте від прем’єрної гри львівського колективу під Вашим керівництвом?
Зоря програла «Шахтарю» у чемпіонаті та несподівано вибула з півфіналу Кубка України. Тому немає сумнівів, що на гру з нами вона вийде по-спортивному злою. Ми ж маємо бути агресивними, що ще нам залишається робити? «Львів» ще не забив цій команді жодного голу у нинішньому сезоні. У них що, зачаровані ворота? Якщо зіграємо дисципліновано, якщо гравці виконають тренерську установку хоча б на 40-50%, думаю, результат буде цікавим.
Інформаційна служба ПФК «Львів
