Захисник ПФК «Львів» Микола Квасний – про свій перехід до розташування «синьо-золотих левів», адаптацію у новому колективі, про те, хто є найкращим крайнім захисником у світовому футболі, а також чому команді так необхідні перемоги у підготовці до нового сезону.
– Миколо, які твої перші враження від перебування у розташуванні ПФК «Львів»? Як тебе прийняв колектив?
– Прийняли мене дуже тепло. З деякими гравцями я вже знайомий, зустрічався з ними раніше на футбольному полі. З бразильцями поступово знайомлюсь. Тренування – цікаві, почав пізнавати щось нове для себе. Загалом, хороший і злагоджений колектив, тому враженні виключно позитивні.
– З ким ти ділиш кімнату на клубній базі?
– З Вовою Адамюком. Ми обидва – з Івано-Франківської області. Він з Калуша, а я – з Долини. Ми добре знаємо одне одного. У нас в кімнаті завжди весела атмосфера. Хто б з хлопців не заходив, ми завжди сміємося. Обговорюємо різні цікавинки з нашого життя. З Вовою не засумуєш (посміхається).
– Як ти призвичаюєшся до колективу, який є наполовину бразильським? Не виникало складнощів у комунікації з новими партнерами?
– ПФК «Львів» – не група українців та бразильців, а єдиний колектив. Колектив – це сім’я, єдине ціле. Футбольна мова – дуже проста. Кожен гравець, на якій би мові не розмовляв, зрозуміє партнера по його діях та сутності на полі. Як щодо адаптації, то як українці з часом все краще розуміють бразильців, так і вони так само. Найголовніше – розуміти один одного на полі. Поза футболом можна десь підійти, посидіти, посміятися, один одного підколоти. З комунікацією немає жодних проблем.
– До цього ти грав за івано-франківське «Прикарпаття», з яким «синьо-золоті леви» зустрічалися в останньому контрольному матчі. Наша команда несподівано програла матч, в якому виглядала сильнішою за суперників. На твою думку, чому так сталося?
– Було приємно зустрітися на футбольному полі з колишніми одноклубниками. Показували хорошу гру і виконували настанови тренера, але вийшло так, що реалізація нас підвела. Не забили жодного голу, хоча моментів мали вдосталь. Але ми не давали грати «Прикарпаттю» у той футбол, в який ця команда може грати. По суті, вони забили нам з пенальті і з 30 метрів. У нашому штрафному майданчику їх взагалі не було. Тому не можу сказати, що рахунок по грі. Але результат такий, який він є.
Прикро, адже я мав особисту мотивацію показати хороший футбол. І для колективу це був неприємний день. Так, це не чемпіонат, але коли команда виграє, то й відповідно атмосфера серед хлопців трохи інакша. Тоді усі ходять усміхнені та радісні. Думаю, наші перемоги ще попереду.
– Які ти виконуєш функції на футбольному полі? Чи відрізняються вони від тих, до чого ти звик у попередніх клубах? Які у тебе враження від тренувального процесу під керівництвом Богдана Блавацького?
– Звичайно, тренувальний процес відрізняється, адже кожен тренер працює за своєю системою. Я працював під керівництвом багатьох тренерів, і в усіх завжди була своя специфіка роботи на тренуваннях. Але футбол – скрізь однаковий: треба виходити на поле і грати на результат.
Я – крайній захисник. Це одна з ключових позицій у сучасному футболі. Ти не лише гравець захисту, але й фланговий атакуючий виконавець і маєш допомагати своїй команді попереду. Тому флангові гравці переважно отримують найбільші навантаження у матчах.
– Хто для тебе є взірцем крайнього захисника у світовому футболі? На кого ти рівняєшся з топових футболістів?
– Це, без сумнівів, Марсело. Звичайно, є Жорді Альба, є Дані Алвеш, який, незважаючи на поважний футбольний вік, перебуває у солідній формі. Він показував класний футбол минулого сезону в ПСЖ та збірній Бразилії. Але свій вибір я все ж таки роблю на користь Марсело. Він виконує усі необхідні для топового майстра функції на полі. Можливо, в захисті у нього бувають проріхи, але це гравець, що ідеально підтримує атаки.
– Свій наступний товариський матч ПФК «Львів» проведе з луцькою «Волинню». Це передостанній спаринг «містян» на другому тренувальному зборі. Чого очікуєш від цієї гри і наскільки, на твою думку, команда готова до старту нового сезону?
– Очікую хорошу гру, добре знаю рівень луцької команди. Грав проти цієї команди у чемпіонаті минулого року. Там серйозний підбір гравців, які не поступаються за рівнем футболістам Прем’єр-ліги. Вони є дуже згрупованими і показують великий клас. Приємно грати з клубами такого рівня, адже хочеться перевірити себе і нашу команду. Все-таки збори підходять до завершення, і хотілося б вже показати результат. Усі цього зачекалися, оскільки граємо ніби непогано, але з результатом не складається.
Звичайно, в першу чергу на зборах награються різні технічні і тактичні моменти, але під кінець збору вже звертаєш увагу на рахунок. Адже усім хлопцям хочеться розпочати сезон на мажорній ноті і з позитивним настроєм. Тим більше, що на початку чемпіонату нас чекають баталії з дуже хорошими командами, тому ми маємо бути морально готовими. Настрій і налаштування мають бути не те, що 100%, а 1000%. Це буде дуже серйозна перевірка для нас усіх.
– Чому ти обрав для продовження кар’єри ПФК «Львів»? Які ти маєш амбіції на майбутнє – клубні та індивідуальні?
– Для мене у футболі найголовніше – розвиток та прогрес у кар’єрі. Завжди намагаюся рухатися далі. Це великий виклик для мене. Колись я був у полтавській «Ворсклі», тоді я не зміг закріпитися у клубі Прем’єр-ліги. Довелося зробити два кроки назад, що зараз зробити той самий крок уперед. Я не здавався, працював два сезони у Першій лізі і чекав свого шансу.
Я дуже радий, що ПФК «Львів» помітив мене і запросив на перегляд. Так вийшло, що я підійшов під стиль гри команди. Хочеться показувати свою найкращу гру і продовжувати рухатися тільки уперед. Мій девіз – ніколи не треба здаватися. Завжди усе можливе!
Також хочеться приносити користь команді і розуміти, що ти є частиною успішного клубу, який здобуває перемоги та рухається у бік виконання своїх цілей.
Інформаційна служба ПФК «Львів»
